Проект «1 учень — 1 комп’ютер» — результати впровадження

Ольга Борисенко,
керівник проекту «1 учень — 1 комп’ютер»
спеціалізованої школи №55, 
м. Дніпропетровськ
E-mail: dneprschool55@gmail.com


У проекті «1 учень - 1 комп’ютер» мої діти беруть участь з 2009 року. За чотири роки роботи в проекті ми досягли певних результатів і поставлених цілей, тобто можна сміливо зробити висновок: експеримент «1 учень - 1 комп’ютер» у моєму класі пройшов успішно. Модель навчання «1 учень - 1 комп’ютер» припускає створення в загальноосвітньому навчальному закладі умов для об’єднання традиційних та інноваційних методів навчання з використанням сучасних технологій. 

Основною метою проекту є використання широкого спектру можливостей інформаційних технологій і методичних прийомів для творчого розвитку особистості учителя та забезпечення рівного доступу кожної дитини до якісної освіти. Тому навчально-виховний процес організований таким чином, що діти вивчають загальнообов’язкові предмети з використанням персональних нетбуків. Модель «1-1» формує навчальну діяльність шляхом використання отриманих на традиційних уроках знань, умінь і навичок безпосередньо в інформаційнокомп’ютерному середовищі. При цьому, організація таких занять не вимагає кардинальної перебудови навчального процесу, а його зміст базується на використанні дидактичних матеріалів Типових навчальних програм. На мій погляд, ідеальною можна вважати таку ситуацію, коли вчитель самостійно створює дидактичні освітні програмні засоби для свого класу, враховуючи можливості й інтереси саме своїх дітей. 

У нашій школі деякі завдання створюються в ігровій формі, але в основному ми використовуємо на уроках так звані електронні зошити. Електронний зошит - це комплекс теоретичних матеріалів і практичних завдань з окремої теми. Для нас це найоптимальніше рішення, оскільки дитина може працювати з таким зошитом не лише в школі, але й удома. Теоретичний матеріал дуже важливий, оскільки вчитель має можливість вивчати з класом навчальний матеріал глибше, ніж подано в підручнику, а іноді учням необхідно повторити матеріал, вивчений у попередньому році.



На уроках тепер можна не лише прочитати в книзі, чому літак літає, а й подивитися 3D модель пристрою і створити віртуальний маршрут польоту. Таким чином, діти вчаться шукати інформацію в декількох джерелах, оцінювати її, вибирати основне. Як відомо, завдання інтерактивної взаємодії, які відображають реальність і підштовхують дитину зробити вибір, проаналізувати його, виправляти помилки сприяють підвищенню інтелектуального рівня, навичок критичного мислення та самооцінку дитини, розвивають її пам’ять і мову.

Підключення до глобальної мережі Інтернет дає можливість використання матеріалів електронних бібліотек, освітніх порталів, світових музеїв. На канікулах діти працюють з електронними підручниками з математики інших авторів. Завдяки цьому вони можуть вирішувати різні завдання відразу декількома способами, не всі з яких передбачені навчальною програмою.

Підводячи підсумки експерименталь- ної роботи в кінці 4 класу, ми отримали такі результати:

1. Діти вільно використовують інформаційні технології на уроці, вміють розділяти потік інформації та відділяти важливе для себе.

2. У середовищі навчання «1-1» формуються так звані навички 21 століття, а саме:

  • медіаграмотність,
  • вміння працювати з інформацією,
  • критично її оцінювати,
  • вирішувати творчі завдання, які вимагають пошуку додаткової інформації або, навпаки, містять зайву інформацію
  • вміння мислити глобально,
  • готовність працювати в команді.


3. Моделлю «1 учень - 1 комп’ютер» також передбачена тісна взаємодія з батьками. Результати експериментальної роботи показали, що в початковій школі батьки допомагають дітям в навчанні, беруть участь в шкільних освітніх проектах, використовуючи для цього персональні комп’ютери, а наразі в середній школі - часто звертаються за порадою до своїх дітей.

4. Важливим результатом експерименту вважаю проведене в 2011 році тестування 4-х класів. Тестування показало, що учні, які працюють у проекті «1-1» мають показники вище за такими методиками:

  • для оцінювання переключення і перерозподілу уваги - на 15%;
  • для оцінювання наочно-образного мислення - на 11%;
  • для дослідження операції порівняння, аналізу та синтезу мислення – на 20%;
  • для визначення об’єму короткочасної зорової пам’яті - на 16%;
  • для дослідження процесів запам’ятовування, збереження й відтворення інформації - на 14%;
  • для дослідження показників схильності до узагальнення й абстрагування, вміння виділяти головне - на 19%.


5. Однією з найважливіших, на мою думку, переваг проекту є те, що діти стали сприймати техніку як інструмент для досягнення своїх цілей в навчанні. Наші діти ростуть в інформаційному суспільстві, і питання комп’ютерної грамотності є таким же важливим, як і грамотність мови. Проект «1-1» навчив дітей використовувати комунікаційні технології не для розваги, а для того, щоб вони були адаптовані в умовах науковотехнічного прогресу й уміли раціонально використовувати техніку для всієї користі та з найбільшою продуктивністю для себе. 

Зараз мої діти перейшли до 6 класу. Як ви розумієте, особливості організації навчального процесу в молодшій і середній школі істотно відрізняються. Передусім, це парк техніки, з яким працювали діти. Враховуючи вікові особливості дітей, а також потреби в отриманні нових умінь і навичок роботи з інформаційними технологіями, нетбуки були замінені на ноутбуки. Це, в першу чергу, дозволило збільшити продуктивність і результативність роботи на уроці. Якщо в молодшій школі діти працювали над пошуком, сортуванням інформації, то основним завданням на цей навчальний рік вважаю навчання дітей умінню створювати інформаційну базу для подальшого використання її в навчальній діяльності.

Практика моєї роботи з дітьми впродовж чотирьох років привела мене до думки про те, що така форма всебічної активації і розвитку завдатків дитини дуже ефективна, бо окрім придбання креативного підходу до рішення будьяких життєвих проблем, діти отримують можливість практично оцінювати себе і свої досягнення з перспективою на майбутнє.  Ось чому я вважаю, що подібний досвід може бути успішно апробований і використаний в багатьох школах нашого міста. Адже ми працюємо на загальну проблему - навчити дітей жити в складному світі, який динамічно змінюється, максимально використовувати свої знання та вміння, яким ми з вами, колеги, їх навчили.

І найголовніше, на мій погляд, полягає в тому, що ми знайшли своєрідну модель активізації потенційних завдатків особистості дитини. І це — прямий шляхдо інноваційного розвитку сучасної школи.

<<